Ідея створення кінезіологічного тейпу виникла в 70-их роках двацятого століття у японського хіропрактика Кензо Касе,після терапевтичного сеансу у нього виникла ідея зафіксувати поперековий відділ спини, щоб ефект від маніпуляції був тривалішим.Спочатку він використовував спортивний тейп,в подальшому почав експерементувати з еластичним тейпом і відкрив, що цим може допомагати м'язам та суглобам, підтримуючи їх без обмеження руху.

Перші десять років техніка кінезіологічного тейпування в основному використовувалась ортопедами та хіропрактиками.Першими використали тейп японські волейболісти на олімпійських іграх,після чого техніка кінезіологічного тейпування почала швидко розповсюджуватися у світі,особливо в спортивній медицині та фізіотерапії.Зараз існує багато схожих кінезіологічних тейпів і вони можуть мати різні технічні харектеристики (еластичність,клейкість тощо), тому вибір тейпу і методики наклеювання має дуже важливе значення для досягнення яскраво вираженого терапевтичного ефекту . Успіх техніки кінезіологічного тейпування залежить від двох факторів:

• Правильне визначення стану пацієнта,що дозволить нанести тейп на потрібну ділянку тіла.
• Правильне нанесення кінезіологічного тейпу (розріз та розтягнення тейпу).

Коли ці 2 фактора об'єднанні ефективність TemTex методу збільшується. Раніше в процесі вивчення багато практиків вірили, що можуть застосовувати тейп з мінімальним практичним досвідом.Зараз цього недостатньо, оскільки саме правильний анамнез та тейпування дадуть відчутний терапевтичний ефект,саме тому є важливим відвідування практичних курсів, які дадуть вам базові навички тейпування та ознайомлять з особливостями цієї техніки. Особливо з яким натягуванням наклеювати тейп (це є неважливим в спортивному тейпуванні, де у тейпа відсутня еластичність).